бути наділеним

1) pl:

the haves and have havenots — багаті й бідні

2) розм. обман, обдурювання; ошуканство

v (past і p.p. had; 3-тя ос. sing pres. has)

1) мати

2) володіти; містити

3) складатися з; мати як невід'ємну частину

4) одержувати, діставати

5) придбати, купити

6) домагатися

7) знаходитися; перебувати

8) відбуватися, траплятися

9) знати; уміти

10) засвоювати; розуміти

11) розм. подолати, взяти гору, перемогти

12) обманути; перехитрити

13) проводити час

14) приймати їжу; їсти, пити

15) переживати (події тощо)

16) відчувати, переносити (хворобу)

17) виявляти

18) бути наділеним (владою тощо)

19) приводити (до чогось); впливати (на щось)

20) давати (потомство); народжувати

21) одружуватися; виходити заміж

22) приймати (когось як гостя тощо)

23) примусити когось зробити щось; зробити так, щоб хтось зробив щось

24) виражає бажання, здійснене кимсь

25) мати при собі

26) не допускати, не терпіти (чогось)

27) не дозволити комусь робити щось

28) говорити, твердити, що; гласити

29) з'ясовувати питання тощо

30) виражає повинність

31) виражає короткочасну або одноразову дію

32) знайти рішення, зрозуміти

* * *

1) pl заможні

2) обман, обдурювання

1) мати

2) володіти

3) складатися з

4) одержувати, отримувати; придбавати; дізнаватися, довідуватися; домагатися; заробляти

5) знаходитися; бути

6) відбуватися, траплятися

7) знати; уміти

8) засвоювати, розуміти; знайти рішення

9) взяти за дружину або чоловіка

10) приймати ( гостя); взяти, прийняти (у друзі, в учні)

11) здолати, узяти гору, перемогти ( have it); обдурити, обійти, перехитрити

12) проводити ( час)

13) приймати ( їжу); їсти, пити

14) народити; приносити ( потомство); мати ( дітей)

15) тримати ( у своїй владі)

16) переживати ( події)

17) відчувати, зазнавати ( болю); переносити ( захворювання)

18) проявляти ( почуття)

19) бути наділеним (владою, правом)

20) приводити, призводити ( до результату)

21) have got get2, 3; мати в наявності

1) pl заможні

2) обман, обдурювання

1) мати

2) володіти

3) складатися з

4) одержувати, отримувати; придбавати; дізнаватися, довідуватися; домагатися; заробляти

5) знаходитися; бути

6) відбуватися, траплятися

7) знати; уміти

8) засвоювати, розуміти; знайти рішення

9) взяти за дружину або чоловіка

10) приймати ( гостя); взяти, прийняти (у друзі, в учні)

11) здолати, узяти гору, перемогти ( have it); обдурити, обійти, перехитрити

12) проводити ( час)

13) приймати ( їжу); їсти, пити

14) народити; приносити ( потомство); мати ( дітей)

15) тримати ( у своїй владі)

16) переживати ( події)

17) відчувати, зазнавати ( болю); переносити ( захворювання)

18) проявляти ( почуття)

19) бути наділеним (владою, правом)

20) приводити, призводити ( до результату)

21) have got get2, 3; мати в наявності

1. влада

2. повноваження; право, права; компетенція

3. орган керівництва

4. звич. pl влада, начальство, адміністрація

5. авторитет, вага, вплив

6. авторитетні джерела

7. підстави

- actual authority фактична законна сила

- constitutional authority конституційні повноваження

- consular authorities консульські посадові особи/ представники

- decision-making authority директивний орган

- diplomatic authorities дипломатичні посадові особи/ представники

- ecclesiastical authorities церковні власті

- executive authority виконавча влада

- an exercise of the sovereign authority здійснення прерогатив державної влади

- exclusive authority виняткові повноваження

- government authorities урядові органи

- governmental authority державна влада

- interim authority тимчасова влада

- local authorities місцева влада

- military authority of the armed forces військова влада

- national authorities національні органи

- official authorities офіційні представники

- sovereign authority прерогативи державної влади

- state authority державна влада

- statutory authority влада, встановлена законом

- supreme authority верховна влада

- transitional authority влада на час перехідного періоду

- authority for a statement підстави для заяви

- authority making the request орган, що робить запит

- authority to enter into treaty повноваження на заключення договору

- the authority of Parliament влада/ повноваження Парламенту

- ultimate authority over peace-keeping operations максимальні повноваження у відношенні операцій з підтримки миру

- defect of authority відсутність повноважень

- man set in authority особа, що має владу

- to act on smbd.'s authority діяти на підставі отриманих повноважень

- to act with the authority of the law діяти на основі закону

- to apply to the authorities звернутися до влади

- to be vested with the necessary authority бути наділеним необхідними повноваженнями

- to challenge the authority of the experts ставити під сумнів компетенцію експертів

- to exercise authority застосовувати владу

- to give authority for an act (to do smth.) (на)давати повноваження на що-небудь/ зробити що-небудь

- to have an authority мати владу

- to have authority with/ over smbd. мати авторитет у когось

- to invoke smbd.'s authority посилатися на авторитет когось

- to know smth. on good authority дізнатися про щось з достовірного джерела

- to personify authority втілювати владу

- to quote one's authorities посилатися на авторитетні джерела

- to receive authority (for an act/ to do smth) отримувати повноваження (на щось)

- to transmit the necessary authority for the issue of the visa передати необхідні вказівки для видачі візи

- by authority of law в силу закону

- on the authority of papers за повідомленнями преси

наделить кого чем наділяти, наділити кому чого, що и кого чим, обділяти, обділити кого чим, уділяти, уділити кому чого, що, приділяти, приділити кому що, надавати, надати кому чого, обдаровувати, обдарувати кого чим, (щедро) щедро обдаровувати, обдарувати, (возвыш.) ущедряти, ущедрити кого чим, (о мног.) понаділяти, пообділяти, поприділяти, понадавати, пообдаровувати. [А мені яблучок не наділите? (Звин.). Автор наділив їм так багато дивної якоїсь сліпоти (Рада). Природа наділила мені гарне обличчя (Крим.). Пиріжком у неділю наділить (М. Вовч.). Одна нас мати породила, та не однаково розумом обділила (Тобіл.). Хай бог йому уділить довгий вік (Грінч.). Щедра природа надала йому не самий тільки дар поезії й музики (Куліш). Обдарував усіх гостинцями (Васильч.). Добром та благом ущедряв твоїх спасенних (Куліш)]. -ть дочь приданным - вінувати, вивінувати, виправляти, виправити, випосажити дочку. Наделённый - наділений, обділений, уділений, наданий, обдарований, ущедрений, понаділяний и т. п. [Територія, щедро від природи обдарована (Крим.)]. -ться - наділятися, бути наділяним, наділеним, понаділяним и т. п.

* * *

несов.; сов. - надел`ить

НАДПРИРОДНЕ - у світському релігієзнавстві категорія, що виражає всезагальне і найбільш істотне в предметах релігійної віри - образах і уявленнях релігійної свідомості. Н. - гносеологічна ознака образів богів, духів, душ тощо, а також сакральних зв'язків і властивостей реальних предметів і явищ. У релігії Н. є тим, у що вірують і що явлене у культовій практиці, що є уособлюваним та наділеним рисами субстанційності; Н. справляє визначальний вплив на людину і природу. В категорії Н. виражені прикметні ознаки не лише релігійних образів та уявлень, а й загальні визначеності стихійних буттєвих станів людини, що характеризують її і з онтологічного боку. Уявлення про Н. виникають і складаються як фантастичне відображення і морально-психологічне виповнення невільних станів людського існування - процесу, за якого ілюзорне і реалістичне можуть бути включені в єдиний план мислительно-фантазійної і практичної діяльності. Відомо три основних історичних типи уявлень про Н.: чуттєвонадчуттєвий, демоністичний і теїстичний. Для першого, найдавнішого, типу характерні уявлення про зрощеність Н. з тілесним, його індивідуальність, зооморфність, обмеженість сфери впливу та притаманність йому орудної функції; для другого - уявлення про безплотність предмета віри - духа, розширення сфер його впливу, про можливість його переселення і перевтілення; для третього - уявлення про надприродне як довершену й абсолютну особу з іманентною їй деміургічною функцією розпорядника і творця природних і суспільних явищ.

назначить

1) (обозначать, отмечать что) значити, визначати и визначувати, визначити, зазначати и зазначувати, зазначити, на[по]значати и на[по]позначувати, на[по]значити, відзначати и відзначувати, відзначити, (о мног.) позначити, повизначати, повизначувати и т. п. що. [Визначує дорогу блискавицям (Куліш)]. -чить границы чему - визначити межі чого. -чить север и юг на карте - зазначити (позначити) північ і південь на мапі (на (географічній) карті). -начь верх на тюке - на[по]значи верх на паці;

2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) призначати и призначувати, призначити, визначати и визначувати, визначити, приділяти, приділити, (наметить) назнаменати, (о мног.) попризначати, попризначувати, повизначати, повизначувати, поприділяти що кому, чому, (за-)для кого, (за-)для чого, на що. [Делегаціям від селян призначено ці місця, а від робітників - оці (Київ). Я призначив читання на один вечір (Грінч.). Шевченко, пишучи свої твори, не призначав їх за-для читання народові (Грінч.). Частину свого заробітку він призначив на певну мету (Київ). Я визначила розписання таке, що на російську мову йде небагато годин (Крим.). У ту башточку вкидали дівчат і замикали там чи на два тижні, чи на два роки, - то вже як пан приділить (М. Вовч.). Діточкам моїм пан щось приділить за мою смерть (М. Вовч.). Брахманізм обеззброїв стихійність цих поривів, назнаменавши, як час для їх здійснення, два останні перегони на життьовому шляху (М. Калин.)]. -чить заседание на пятницу - призначити засідання на п'ятницю. -чить награду - призначити нагороду. -чать наказание - визначати (призначати) кару. -чить опеку над кем - призначити опіку над ким. -чать, -чить плату - визначати, визначити, призначати, призначити, класти, покласти плату (платню). [Плату кладуть чималу їй за рік (Грінч.)]. -чить в продажу, к продаже что - призначити до продажу що. -чать работу кому - призначати (визначати) працю кому. -чить себе сделать что - призначити собі (сказати собі) зробити що. [Як чого не скінчить у тиждень, що казала собі скінчити, то… (М. Вовч.)]. -чить свидание кому - призначити побачення кому. Мне -чили притти в понедельник - мені призначено прийти в понеділок. -чать следствие - призначати слідство. -чать срок - призначати (визначати) термін (строк, речінець). -чать, - чить цену - визначати, визначити, класти, покласти, становити, постановити, нарядити ціну. [Ціну на землю визначали вони всі гуртом (Грінч.). Базар ціну становить (Богодух.). Взяли тому коню ціну нарядили - півтораста карбованців та й чотири (Пісня)];

3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) призначати, призначити, настановляти и настановлювати, настановити, наставляти, наставити, ставити, поставити, становити, постановити кого ким, на кого, за кого, на яку посаду, приділяти, приділити кого за кого, нарядити кого ким, (гал.) іменувати, на(й)менувати кого ким, на яку посаду, (о мног.) попризначати, понастановлювати, понастановляти, понаставляти, поприділяти; (только куда, кому, к кому) надавати, надати (о мног.) понадавати кого куди, кому, до кого. [Неписьменних не призначають на відповідальні посади (Київ). Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили, ще й отаманом настановили (ЗОЮР I). Щоб воєводами настановити, того не буде зроду (Л. Укр.). Князями нас понастановляє (Куліш). Нас ніхто не обирав, нас настановили на парафії (Н.-Лев.). Його скинули з пристава й настановили на стражника (Васильч.). Вони його поставили собі лакеєм (Грінч. I). Соргія поставив пан за ключника (Основа 1862). Постановили на дяка (М. Вовч.). Постановили її за царинного (Кониськ.). Пан приділив батька за лісника (М. Вовч.). Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Приказка). Агрономів надають нам з Київа (Київщ.)]. -чить наследника - призначити спадкоємця. -чить кого опекуном над кем - призначити (настановити) кого опікуном (на опікуна, за опікуна) над ким. [Громада настановила над їми опікуном Панаса Момота (Грінч.)]. -чить себе преемника - призначити собі наступника. -чить сына в военную службу - призначити сина до військової служби. -чать, -чить кому какую-либо роль в чём - призначати, призначити, приділяти, приділити кому яку ролю в чому. [Салкові, що мав грати старшину, приділили роль свідка (Грінч.)];

4) (о судьбе: предопределять) судити, присудити, призначати, призначити, приділяти, приділити, надавати, надати, нарікати, наректи, назнаменувати кому що. [Мені літа тії доля присудила (Рудан.). Хто зможе ухилитись, що нам боги всесильні присудили? (Куліш)]. Назначаемый - визначуваний, зазначуваний; настановлюваний, призначуваний и т. п. Назначенный -

1) визначений, зазначений, на[по]значений, відзначений, повизначуваний и т. п.;

2) призначений, визначений, приділений, покладений, поприділяний и т. п. [Творчі сили, - ті гнатимуть вас у призначене місце (Франко). Заковане в залізні обручі письменство незабаром переросте призначену йому мірку (Рада). Гроші, від громади призначені на школу (Грінч.)]. -ная цена - визначена ціна. В -ный час, в -ное время - у призначену годину (призначеної години), у призначений час (призначеного часу);

3) призначений, настановлений, наставлений, поставлений, постановлений, приділений, наряджений, іменований, наданий, попризначуваний и т. п. Вновь -ный - новопризначений, новонаставлений ким, на кого, за кого, на яку посаду, новонаданий кому, до кого;

4) суджений, присуджений, призначений, приділений, наданий, наречений, назнаменований. [До своєї мети, назнаменованої йому од бога, дійде (Куліш)]. -ться -

1) визначатися и визначуватися, бути визначуваним, визначеним, повизначуваним и т. п.;

2) призначатися и призначуватися, бути призначуваним, призначеним, попризначуваним и т. п. [Речінця побутові на Запоріжжі не визначалося нікому (Куліш). Щоб полагодити спір, визначується губерніяльна комісія (Франко). Її ще здавна призначено мені (Грінч.). Почала лічити йому лінійкою в долоню, скільки було то вже йому призначено (Васильч.)]. Деньги -чались на одно, а пошли на другое - гроші призначено було на одно, а пішли на инше. Срок -чался длинный, а теперь его сократили - термін (строк, речінець) призначено (визначено) було довгий, а тепер скорочено. Срока не -чалось никому - терміну (строку, речінця) не становлено (не визначали, не визначалося) нікому;

3) призначатися, настановлятися и настановлюватися, бути призначуваним, настановлюваним, призначеним, настановленим, попризначуваним, понастановлюваним и т. п. ким, на кого, за кого, на яку посаду. [Панна настановляється на вчительку в село С. (Коцюб.). Ті батюшки, що вчилися в академії й були понастановлювані на парафії (Н.-Лев.). Інструктора від нас забрано, а нам надано иншого (Київщ.). Полковники і сотники надані теж із польського панства (Куліш)]. Он -ется инструктором - його призначено (настановлено, призначають, настановляють) на (за) інструктора. -ется комисия для рассмотрения дела - призначається комісія (призначають комісію), щоб розглянути справу. -ется следствие по этому делу - призначається (призначають) слідство в цій справі;

4) судитися, призначатися, приділятися, бути призначеним, приділеним, наданим, назнаменованим, нареченим. [Щоб не було одних, яким ніби призначено тільки працювати, і других, яким призначено з чужої праці живитися (Рада). Шлях без міри, вік без ліку їй надано від творця (Самійл.). Та вже коли наречено вмирати, і знахури не відшепчуть (ЗОЮР I)].

* * *

несов.; сов. - назначить

1) призначати и призначувати, призначити и призначити а мног. попризначати; ( определять) визначати и визна́чувати, ви́значити

2) (куда; кем - на должность, работу) признача́ти и призна́чувати, призна́чити и мног. попризначати (куди; ким, на кого, за кого); (ставить кем-л.) наставля́ти, наста́вити и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти и мног. понастановля́ти и понастано́влювати (ким, на кого, за кого); (направлять куда-л.) наряджа́ти, наряди́ти (куди)